Моя професійна діяльність спрямована
на дитину, її розумовий розвиток
Учитись важко, а учить ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти,
Як дітям віддаси усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
П.Сингаївський
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Дата народження- 24.08.1975р.
Освіта-вища,Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка 1998р.
Спеціальність – вчитель математики та фізики.
Кваліфікація –вчитель вищої категорії.
Педагогічний стаж – 18 р.
Предмет викладання -математика
Курси –КІОППО ім. В.О.Сухомлинського 2018р.
Нагороди – Грамота відділу освіти Ульяновської РДА 2005р.Грамота відділу освіти Ульяновської РДА 2009р. Грамота відділу освіти Ульяновської РДА і районної ради 2013р.
НАВЧАЛЬНА ПРОБЛЕМА
Активізація розумової і пізнавальної діяльності учнів на уроках математики.
Метою своєї педагогічної діяльності вбачаю формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань через підвищення розумової та пізнавальної активності, зацікавленості учнів. Головне завдання, що стоїть перед школою і кожним педагогом, - дати учневі належну і якісну освіту. Результати ЗНО – показник якості освіти, яку діти здобули у школі. Роль і значення математики неоціненні і безперервно зростають у сучасному житті. Найважливіше завдання школи з питань навчання математики – давати учням глибокі й міцні знання, прищеплювати навички й уміння застосовувати їх у житті, на практиці. Школа мусить навчити кожного свого випускника знаходити шляхи до розв’язання проблем, формувати в школярів здатність до самостійного, творчого мислення. Учитель відбувся тоді, коли він бачить у школярів, яких навчає і виховує, результат. Кожен учитель несе відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку. Тобто, після уроку в дітей не повинна згаснути жага до знань і любов до життя. На уроці учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це лише частку своїх сил. Якщо дитина протягом уроку працювала – вчилася встановлювати взаємозв’язки між явищами та предметами, пояснювати, аргументовано відтворювати засвоєне, захищати свою думку,і при цьому не втратила віри в себе, то урок не пройшов даремно. Не тільки мені, але й кожному вчителю важливо бачити, що діти отримують найбільшу радість і задоволення від роботи на уроці; що очі у дітей загоряються у той момент, коли їх навчають чомусь значному, важливому в житті, а не для отримання оцінки. З одного боку стоїть мета – навчити учня оперувати математичними поняттями, використовувати знання при розв’язуванні прикладних задач. З іншого боку, стандарт математичної освіти потребує від учителя прийомів, які допомагали б здобувати знання для розв’язання певних задач, самостійно їх формулювати. Виникає проблема: Як викладати математику, щоб у школярів не втрачалась зацікавленість до предмета? Невтрачена зацікавленість – це й активізація пізнавальної діяльності, і якість знань, і результативність. Як допомогти розвинути в учнів пізнавальний інтерес, як домогтися того, щоб на уроках математики не було б байдужих спостерігачів, а лише – активні учасники навчального процесу? Розкрити особистість учня можливо,якщо учитель йде на урок не тільки зі знанням навчального матеріалу, методів і прийомів навчання,набором цікавих завдань і вмінням їх розв’язувати, а й із різноманітними і цікавими способами й прийомами організації праці учнів. У наш час суттєва увага приділяється пошуку засобів активізації навчального процесу, питанням зацікавленості учнів у вивченні предмета взагалі й навчального матеріалу зокрема, їх діяльності упродовж уроку. Працюючи в школі 18 років, я вивчала передовий педагогічний досвід вчителів і накопичувала свій власний.
